Місце знаходження: замкнений простір обмежений будинком №1 на вул.Коперника та будинком №6 на вул. М. Вороного.
Роки будівництва: 1898-1901; проектні роботи 1894-1899.
Власник: Петро Міколяш, Кароль Міколяш (батько і син власники аптеки з якої розпочалась розбудова пасажу), Генрик Петро Міколяш, акціонерне товариство «Доктор Міколяш, Піч, Левинський і спілка», барон Андрій Ромашкан, націоналізований в час окупації Галичини радянськими військами.
Архітектори: Іван Левинськй та Альфред Захаревич.
Стилістика: сецесія (модерн)
Стан збереженості: історична розпланувальна структура комплексу часково збережена, стан збереженості автентичних споруд незадовільний, втрати складають 75-90 %.
Сучасне використання: внутрішній простір пасажу використовується для потреб коледжу легкої промисловості, частина території західної галереї зайнята гаражем фінансової академії, всі інші площі використовуються в якості неорганізованого дворового паркінгу також на місці колишньої центральної галереї виведені мережі теплопостачання.
Цінність забудови: будівлі №1 на вул. Коперника та №6 на вул. М. Вороного є цінною забудовою.
Один з перших сецесійних об'єктів у Львові, споруджений у 1898-1901 роках будівничою фірмою Івана Левинського за проектом Івана Левинського та Альфреда Захаревича. Пасаж мав комбінований скляний дах на рівні другого та третього поверхів і простягався через нутро великого кварталу при центральному бульварі міста, між вулицями Коперника та Вороного (колишня вул. Сінкевича). Роботи з проектування пасажу розпочалися в 1894 і тривали до 1899 року. Посередині пасажна вулиця дещо розширювалась до розмірів невеличкої квадратної площі 18×18 м, яка була перекрита скляним куполом. Інтер’єр вулиці був декорований із застосуванням ліпнини, скульптур та настінних художніх розписів. Предвісником будівництва пасажу стало спорудження в 1890 році за проектом Яна Шульца розкішного неоренесансного будинку на вул. Коперника,1. 1900 року аптека Міколяша трансформувалася в акціонерне товариство “Доктор Міколяш, Піч, Левинський і спілка”. Того ж року з ініціативи швагера Генрика барона Андрія Ромашкана для потреб фірми вирішили збудувати пасаж. Невдовзі акціонерна спілка розпалася, і єдиним власником пасажу став барон А. Ромашкан. Проект остаточно реалізовано 1913 року. Він мав вигляд високого тунелю між будинками із входами з вулиць Коперника та сучасної вулиці М. Вороного, покритого скляним дахом. Торгова галерея була насичена магазинами, салонами, різноманітними закладами. У 1905 тут містився клуб шахістів. Також тут був фотографічний заклад "Аделя", у 1901-1907 роках - кінотеатр "Уранія", який започаткував Людвік Кухар (кінотеатр діяв до 1939 року під різними назвами: 1907-1911 рр. - "Сінефон", 1911-1915 рр. - "Кухар", 1915-1935 рр. - "Пасаж", 1935-1939 рр. - "Тон"). З боку вул. Крутої (Вороного) у 1912-1924 роках містився кінотеатр "Люкс" ( в 1926 - 1939рр. - "Втіха"). Віконні отвори заповнювали вітражі в сецесійному стилі. Стіни прикрашали сецесійні візерунки. Окупувавши Галичину, радянська влада націоналізувала пасаж Міколяшів. Він усе ж продовжував діяти, залишаючись однією з найбільших атракцій міста. Проте 22 червня 1941 року в пасаж влучила німецька авіаційна бомба, яка зруйнувала вщент імпозантну споруду. У подвір’ї будинку по вул. Коперника, 1 і досі можна побачити величні руїни. Це все, що залишилося від пасажу Міколяша – одного з найграндіозніших архітектурних проектів за всю історію Львова.
Мітки: 3D, інтер’єр, презентація, проект